Середа, 16.08.2017, 15:16
Просвіта - Кривий Ріг
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Статті [518]



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Каталог статей
Головна » Статті » Статті

Юрій Луценко. Лист із тюрми №8. «500 днів Януковича: напівдурдом, напівконцтабір»

Рік тому Ю.Тимошенко влучно охарактеризувала Януковича як типового Брежнєва без кудлатих брів.

У ці дні, коли минуло 500 днів нової-старої влади, це порівняння стовідсотково точне.

У зв’язку із цим згадується популярний у 80-х анекдот: «На всіх парах летить в комуну радянський паровоз. До Леніна заходить машиніст і повідомляє, що дрова скінчилися. Вождь наказує зупинитися і організувати суботник по заготовці деревини. Мчать далі. Згодом машиніст заходить вже до Сталіна і знову каже, що дрова скінчилися. Вусатий вождь дає команду кинути в топку половину пасажирів. Їдуть далі. Через певний час машиніст приходить до чергового вождя, Брежнєва, з тією ж проблемою. Дарагой Лєонід Ілліч подумав і дав команду зупинитися, обвішати весь поїзд кумачевими плакатами із бадьорими закликами, екіпажу голосно промовляти «тук-тук, тук-тук», а пасажирам розгойдувати вагони зі сторони в сторону, імітуючи жвавий рух до обітованого комунізму».

500 днів Януковича дуже нагадують цю картину самозакоханого вождя і тотальної брехні в країні жебраків. Повну відсутність системних реформ підмінено прославлянням їх небачених успіхів. Але варто виключити контрольовані владою «зомбоящики», подивитися навколо, включити сарказм - і ви побачите дивну картинку.

«Під дбайливим керівництвом Гані Герман жовто-блакитні прапори на нерухомому українському поїзді заледве прикривають суцільну совкову іржу морального і національного розтління. До штабного вагона-люкс Сім’ї раз-по-раз підлітає вертоліт, з якого бригадні діячі, не обтяжені інтелектом на обличчях, заносять здобич.

Злиденні пасажири за помахом руки невтомного «сісерона» Чечетова в такт розгойдують вагони, в яких сидять в м’яких кріслах вгодовані депутати більшості. У перервах між прожовуванням ікри ці достойники рахують зелені купюри і ритмічно вигукують «Ре-фор-ми, ре-фор-ми!».

У душному вагоні з написом «свобода слова» юна Дарка перевиховує активістів «Стоп-цензура!» безперервним переглядом прес-конференції Вождя. Вийти можуть лише ті, хто законспектує весь сеанс мудрості.

Набріолінена істота в погонах пильно вдивляється в обличчя підданих, вишукуючи невдоволених, про що негайно повідомляє в Генеральну різницьку…».

Можна було б постібатися і далі в тому ж дусі у передчутті неминучого кінця цього дійства і цієї гоп-компанії. Але сумна дійсність не сприяє веселощам. Життя йде, а ми – все ще в тупику радянської цивілізації. Всі балачки про реформи, плану яких ніхто і ніколи не бачив, - лише ширма реальних результатів діяльності «реальних пацанів».

Жорстко, але чесно ці результати зводяться до того, що за 500 днів Янукович і його олігархи в екстазі мародерства розграбували та знекровили і так не процвітаючу країну.

• Казки про адмінреформу по скороченню чиновників завершилися збільшенням на 7 млрд. гривень фінансування органів влади. Головним результатом стало зовсім не скорочення державного апарату чи передача повноважень місцевій владі, а подвоєння фінансування головної надії режиму – Генпрокуратури та повсемісне заміщення хоружівських трутнів макеєвською гопотою.

• Байки про реформу системи охорони здоров’я вилилися у двійне-трійне скорочення медичних закладів на фоні витрат на медичне забезпечення вождів у 400 млн. гривень. Це означає, що залишки медицини для людей руйнуються, а оздоровлення одного в повному розумінні «члена влади» коштує стільки ж, як здоров’я 4 тисяч осіб використаного електорату.

• Проанонсована земельна реформа миттєво дала результат у вигляді закупки за державні 4,9 млрд. грн. пластмасових граничних знаків для закріплення меж земельних ділянок на місцевості. На фоні відвертих планів президентської Сім’ї скупити всю цю цінну землю і перепродати її китайцям та арабам - це золоті кілочки в труну українського селянина!

• Податкова реформа теж не виняток із системи. Масове закриття (і те – за хабар) малого підприємництва і згортання діяльності крупного бізнесу – неминуча реакція на дикі апетити Сім’ї, яка через структури «смотрящего» Юри Єнакієвського обклала кримінальною даниною всі грошові потоки Нацбанку, податкової, митниці, закупок палива, зерна тощо. Результат у вигляді економічно непояснювального росту цін на імпорт і продовольчих товарів хвилює тільки населення.

Напевно, дійсно час підтримати ініціативу одного домушника, з яким я познайомився в СІЗО, котрий пропонує написати на воротах Лук’янівського СІЗО: «Не убий, не укради – влада не терпить конкурентів!».

• Про судову реформу якось не хочеться й нагадувати. Система, яка вважає за норму судити політичних опонентів за допомогою судді–фігуранта двох нерозкритих кримінальних справ – мертва. Помовчімо, вшановуючи пам'ять покійної надії людей на справедливість.

• Про пенсійну реформу, яка вилилася в банальне скорочення видатків на зайвих на святі життя Партії регіонів стариків теж не варто багато говорити. Знущально виглядає економія 0,5 млрд. грн. на збільшення пенсійного віку на тлі офіційного повідомлення Держкоммитниці про те, що придворна фірма «Лівела», що торгує нафтопродуктами, уникнула сплати 2,89 млрд. грн. платежів за минулий рік.

Брехнею просякнуто все і вся. Навіть останній жест Януковича по скасуванню смішного і недоречного в своїй радянській постановці параду до Дня Незалежності пояснюють нібито піклуваннями про економію коштів. І в той же день оголошують закупівлю за державні 250 млн. грн. робіт по будівництву чергових вертолітних площадок та ремонту кримських відпочинкових апартаментів для тіла Вождя. Цинізм без кордонів!

Покійний мій дід Іван про таке казав: «Коли вже вони нажеруться?!». Думаю, що його земляки-чернігівці та й решта простих людей оцінюють нинішні реформи саме так.

Інтелігенція, як їй і належить, дає більш узагальнені висновки. Епітафією цих 500 днів брехні про реформи можуть стати слова активіста Харківської правозахисної групи Інни Сухорокової: «Я втратила відчуття країни. Мені здається, що я знаходжуся у великій божевільні. Та ще й персонал у цій божевільні небезпечний для життя людей. Напівдурдом, напівконцтабір».

      Юрій Луценко, 25 липня 2011 року, сайт «Народна самооборона»

Категорія: Статті | Додав: carbil (26.07.2011)
Переглядів: 373 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук