Четвер, 27.07.2017, 16:34
Просвіта - Кривий Ріг
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Просвіта Кривий Ріг [128]
Криворізькі просвітянські новини
ВУТ Просвіта [6]
Офіційні новини керівництва ВУТ Просвіта
Діаспора [15]
Історія [58]
Просвітянський захист [8]
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО [239]
Культурна спадщина [6]
МОВА [45]
ГОЛОДОМОР [22]
Міжнародні [210]
Україна [548]
Просвіта в Інтернеті [4]
Україна - ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА [16]
Січеславщина [138]
Криворіжжя [81]
Українська церква [8]



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
Головна » 2013 » Березень » 11 » Відзначили 199-ту річницю від дня народження Тараса ШЕВЧЕНКА
19:13
Відзначили 199-ту річницю від дня народження Тараса ШЕВЧЕНКА
Микола КОРОБКО: «Ми повинні працювати так,щоб це було відчутно на шкурі влади!..»

У Кривому Розі відзначили 199-ту річницю від дня народження  великого Кобзаря, видатного українського поета і мислителя Тараса ШЕВЧЕНКА: і влада, і місцеві опозиційні сили.  І якщо в діях першої був добре помітний начерк зла (помітний для тих людей, які звикли не до пасивного споглядання різного роду видовищ, а до життя як діяння), то й опозиція продемонструвала відчутний сигнал про можливість справжнього спротиву тому злу. 

Місцева влада настільки знахабніла в придушенні будь-яких паростків сміливої творчої (а не згори нав’язаної) ініціативи, в придушенні дій небагаточисленних  борців за права людини, що (хоч і просякла наскрізь показухою), допустилася двох помилок, зміст яких – несумісний із щирим вшануванням пам’яті українського поета Тараса ШЕВЧЕНКА.

Перша криється в тому, що весь репертуар міського театру драми та музичної комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА був нахабно виписаний  російською мовою і виставлений прямо перед його приміщенням, аби це бачили всі. До того ж, заплановані  постановки п’єс на першу декаду місяця (судячи навіть із самих заголовків) мали досить віддалене відношення до відзначення річниці від дня народження поета  («Ничего себе квартирка», «Интим на скамейке»….та інші).

А друга – в тому, що під час самого того процесу «вшанування» (після 10-ї години 9 березня) з великим кошиком квітів влада перегородила вулицю, зробивши  імпровізований коридор від театру до пам’ятника між шеренгами вимуштруваних курсантів у траурного кольору уніформі, тобто, -  відгородила-захистила  себе ними від народу, від криворіжців, яким мала б служити. Неначе та влада не знає, яким злом для Тараса ШЕВЧЕНКА була та військова муштра і все, із нею пов’язане в солдатчині. Невже була така велика необхідність у цих «чорних мундирах» курсантів перед пам’ятником?

Тож на цьому тлі мітинг за участю представників деяких місцевих організацій всеукраїнських  партій (а потім – громадських організацій) виявився  більш людяним і близьким за змістом до щирого вшанування пам’яті Тараса ШЕВЧЕНКА, хоч і не був позначений креативними рішеннями. Майже все виглядало більш-менш звичним (з піснями й віршами) і чи не буденним.  Та, як на мене, дві речі все ж вибивалося  зі звичного ряду й робило захід незвичним. По-перше (хоч це вже й не найголовніше), відверто демонстративно  стояли навколо кількох десятків учасників мітингу у значній кількості працівники правоохоронних органів, і навіть було кілька міліційеських машин. А по-друге, справді нетривіальним виявився виступ голови Криворізького міського правозахисного товариства Миколи КОРОБКА, що не можна не підкреслити й не звернути при цьому увагу на ним сказане.

Хоча б, наприклад, - на те, коли Микола Іванович зазначив, що творчість і життєва позиція Тараса ШЕВЧЕНКА – «це як живильне джерело, яке підтримує наш народ у найтяжчі часи». А далі – що  «на жаль, ці тяжкі часи супроводжують українців майже усі ці 200 років від дня його народження» і продовжив: «коли ми звертаємося до ШЕВЧЕНКА, ми, напевно,  повинні  хоч подумки окинути весь той період, протягом якого наші пращури відстоювали, боролися за Україну, завдяки чому ми зараз із вами себе відчуваємо українцями. Бо якби той дух занепав, то ми б перестали бути українцями, і ми повинні про це думати, бо ми… недостатньо сильні духом».

Нагадав також Микола КОРОБКО і про  ІІІ та ІY Універсали  Центральної ради УНР, оприлюднені 7 березня 1918 року, в яких говорилося, що у всіх державних і громадських установах має функціонувати українська мова. Він демонстративно наголосив: «А чи згадали сьогодні оті офіційні представники, які тут збиралися, про Універсали Центральної ради? Чи ми можемо знайти в нашому місті хоч де-небудь дошку, де б відзначалися події, пов’язані з діяльністю Центральної ради? А влада прикривається тими прапорами і указами, що представляють Українську державу. І одночасно – зневажає тих, на чиїх зусиллях вони прийшли  до влади».

Після цього він зосередив увагу присутніх на тому мітингу на тих подіях, які відбуваються у нас в регіоні. Зокрема, - підкреслив наступне: «…останні місцеві вибори показали, що майже 80 відсотків набирають депутати від Партії регіонів. А ми цього не помічаємо, ми вважаємо, що ми до цього непричетні. То не було б гріхом, якби будь-яка партія набирала по 80 відсотків. Але коли ця партія у своєму рішенні в раді приймає, що в Кривому Розі має бути мовою регіональною російська, то ми ж з вами маємо розуміти, до чого ми з вами дожилися. І коли в міській раді депутати, які нібито представляють опозицію, дають проти всього один голос, то що роблять ці партії що ми з вами робимо?... А ми повинні працювати так, щоб це було відчутно на шкурі влади».

Потім, проаналізувавши коротко те, як  місцева влада своїм рішення знесла кілька десятків газетних кіосків у Кривому Розі і зробила монополістом підприємство «Друкъ», де не купиш українських газет і журналів, він зробив у своєму виступі такий висновок:    «Поки ми не будемо насідати на прокуратуру, на суди, на уряд, не будемо насідати категорично й спільно, до тих пір нічого не зрушиться з місця. І тоді ми повинні згадати, а як би повівся Шевченко. Чи був би він таким покірним  і терплячим? Напевно, - ні. То чи дотримуємося ми волі, заповіту Шевченка, чи ні? Тому нам треба на цим добре подумати».

І, як на мене, дії міської влади якраз і допоможуть зробити висновки про те, чи потрібна вона їм у такому вигляді, коли не служить, а їм. а захищається від них підрозділами правоохоронців, а пам'ять Тараса ШЕВЧЕНКА вшановує за допомогою «чорних мундирів», добре знаючи про те, наскільки «милою» була для поета військова служба?

                                                                                       Сергій ЗІНЧЕНКО


Категорія: Криворіжжя | Переглядів: 417 | Додав: carbil | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Календар
«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів