Субота, 18.11.2017, 19:23
Просвіта - Кривий Ріг
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Просвіта Кривий Ріг [128]
Криворізькі просвітянські новини
ВУТ Просвіта [6]
Офіційні новини керівництва ВУТ Просвіта
Діаспора [15]
Історія [58]
Просвітянський захист [8]
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО [239]
Культурна спадщина [6]
МОВА [45]
ГОЛОДОМОР [22]
Міжнародні [210]
Україна [548]
Просвіта в Інтернеті [4]
Україна - ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА [16]
Січеславщина [138]
Криворіжжя [81]
Українська церква [8]



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
Головна » 2011 » Вересень » 30 » Криворізьку Собчак зовуть Романією
14:59
Криворізьку Собчак зовуть Романією
Якось, вносячи плату за телефон, Романія Михайлівна назвала своє прізвище. А хтось із черги тут же і поцікавився, чи, мовляв, не родичі вони з Ксенією СОБЧАК, бо дуже вже схожі. І Романія Михайлівна відповіла, що таки так. Причому ця схожість чітко проглядається не лише в зовнішності, а й у харизматичній енергетиці двох жінок...

— Родом я з Тернопільщини. У мого батька було троє братів. Найстарший з них, СОБЧАК Степан, ще замолоду, у 70-х роках 19-го століття, виїхав до Росії, десь у Єкатеринбург, — і кінці в воду. Коли ж перед розвалом Радянського Союзу в Санкт-Петербурзі з’явився союзний депутат Анатолій СОБЧАК, я ним зацікавилася. А після однієї з телепередач за його участю навіть написала політику листа. У тій передачі, що, здається, називалась «Хто ми?», журналісти допитувалися у Собчака: звідки у нього, росіянина, таке прізвище? То Анатолій відповів: «Дело в том, что мой дед эмигрировал из Польщи». І мова ж якраз про ті часи, коли Тернопільщина була під Польщею. То ж я взяла фотографію батька, свою, дядьків та й послала йому разом із листом. Упевнена, що дід Анатолія Собчака і мій батько — рідні брати. На фотографіях їхня зовнішня схожість очевидна, хоча мій батько дещо грубіший. То Ксеня, виходить, мені вже двоюрідна онука. З часом я отримала відповідь, у якій Анатолій Собчак писав, що в деталях про свої українські корені не знає, але «что-то есть». Він вислав мені свою велику фотографію, на звороті якої вказав номер факсу та службового телефону.

— Я довгенько не могла зібратися зателефонувати, доки не запізнилась…Стало відомо про вбивство Галини СТАРОВОЙТОВОЇ і про те, що мали вбити і Анатолія Собчака, який на той час перебував у Франції. Та по поверненні з-за кордону, це було у 2000 році, в нього стався серцевий напад зі смертельним наслідком. А там піди знай, що насправді… Якби він був живий, рано чи пізно я з ним зв’язалася б, для чогось же він давав мені свій телефон, — розповіла «Віснику» Романія Собчак.

Сама вона опинилася в Кривому Розі завдяки своєму старшому братові, який після смерті матері забрав її 15-річною дівчиною в ці краї разом із меншою сестрою. 23 роки вона пропрацювала мулярем у «Криворіжіндустрбуді». За участь у будівництві 9-ї доменної печі «Криворіжсталі» нагороджена медаллю «За трудовое отличие». Каже, що тоді була мало не героєм, а тепер надбавки до пенсії за те має нуль гривень нуль копійок.

Упродовж усієї своєї трудової діяльності Романія Собчак була активною учасницею художньої самодіяльності, грала на бандурі і співала. Ще з 70-х років і по сьогодні є активною учасницею товариства «Просвіта». На день народження Тараса Шевченка вона завжди біля пам’ятника з квітами, на річницю перепоховання Шевченка — в Каневі… Та, власне, всі заходи, незмінною фігуранткою яких вона є, і не перелічити.

На 72-му році життя Романія Михайлівна активна учасниця не тільки всіх культурно-мистецьких подій місцевого значення, а і численних історико-культурних подій всеукраїнського масштабу. Сидіти на лавочці біля будинку та судити-рядити про сучасну молодь — не для неї. Після виходу на пенсію всі вільні від участі в громадському житті години вона присвячує вишиванню. Член Української народної партії, сповідує греко-католицьку віру і щонеділі ходить до церкви (що на Піонері).

Заміж не ходила, дітей і внуків не має, але на те, що особисте життя не склалось, не скаржиться. Бо її особисте як частина громадського склалося якнайкраще.

— А в молодості я була не гірша за Ксенію, а й навіть краща, — каже Романія Михайлівна. Хоч і працювала на дуже важкій роботі.

Недаремно ж під час будівництва 9-ї доменної вона була в числі тих, з кого прямо на будівництві створювали галерею портретів людей робітничих професій. Пам’ятає, як начальник дільниці знімав її з роботи, аби вона в червоній блузочці, зеленому жакеті і будівельній касці поверх білої хустини позувала художникові. Свого часу ті портрети виставлялися в 1-й художній школі, де вони тепер — Романії Михайлівні невідомо. Хоча дізнатися хотілось би.

А ще жінка добре пам’ятає, як під час зведення «муравейника» на будову прийшов фотокореспондент Борис КОСИГІН, що мав на меті сфотографувати жінку-муляра.

— Я ж стою у куфайці, ватних штанях, які видавалися на три роки, а відслужили вже два. Можете уявити собі, що то вже була за куфайка і що за штани. На ногах спецові ботики, голова запнута вовняною бабською хусткою, поверх — каска. Кажу йому: будь ласка, можете фотографувати радянський тип жінки. А що, неправда? Де за кордоном жінка так працювала? Та Косигін таки майстер, знайшов пристойний ракурс. Фото було опубліковано в газеті. З Дошки пошани мій портрет теж не сходив, — похвалилась Романія Собчак.

Що ж до її зіркової родички Ксенії, то Романія Михайлівна з радістю сприйняла звістку, що та обіцяє засвітитися з новим шоу на одному з каналів українського телебачення.

— Як вона вела «Дом–2», то, скажу чесно, мені не подобалося. А якщо працюватиме в Україні, то я вже з нею попробую зв’язатися. Якось, може, зустрінемось. Хотілось би. Але чи потрібна я їй? Певно, що ні. Але якби вона признала мене, цікаво було б побесідувати. Може, вона розпитала б мене за ті краї. Якщо її це зацікавить, ми багато про що поговоримо при зустрічі.


Романія Михайлівна СОБЧАК.


Ксенія СОБЧАК.

Звісно, головне, про що хотіла б розповісти Романія Михайлівна Ксенії, — так це про її українські корені.


— Це ж і Ксенія, і Анатолій Собчак стали росіянами, тому що Олександр (двоюрідний брат Романії Михайлівни — Авт.) одружився на росіянці. В радянські часи навіть в Україні було престижно записувати дітей росіянами. Разом зі мною на будівництві працювало багато українських хлопців, які, взявши за дружин росіянок, дітей також записували росіянами.

Але Романія Михайлівна звертає увагу на один момент з автобіографічної книги Анатолія Собчака — там ідеться про особливі стосунки в його роду, які визначалися бабусею по батьківській лінії. Він пише, що, чешка за національністю, бабуся знала чеську, польську і німецьку мови. Результатом саме бабусиного виховання було те, що батька і матір ніколи не називали на «ти», лише на «Ви».

— Це ж так, як у нас в західній Україні, — каже Романія Собчак, — Там і зараз дуже мало хто називає батьків на «ти». Анатолій Собчак хоч і пише, що це «отдавало чем-то старорежимным», але водночас констатує, що дякуючи цьому в сім’ї «близость была, но было и расстояние, которое я бы назвал расстоянием ответственности».

Наталя ШИШКА. "Вестник Кривбасса".
Категорія: Криворіжжя | Переглядів: 704 | Додав: prosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Календар
«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів