Неділя, 19.11.2017, 18:10
Просвіта - Кривий Ріг
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Просвіта Кривий Ріг [128]
Криворізькі просвітянські новини
ВУТ Просвіта [6]
Офіційні новини керівництва ВУТ Просвіта
Діаспора [15]
Історія [58]
Просвітянський захист [8]
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО [239]
Культурна спадщина [6]
МОВА [45]
ГОЛОДОМОР [22]
Міжнародні [210]
Україна [548]
Просвіта в Інтернеті [4]
Україна - ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА [16]
Січеславщина [138]
Криворіжжя [81]
Українська церква [8]



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
Головна » 2011 » Лютий » 23 » До 93 річниці проголошення Самостійної Кубанської Народної Республіки
10:39
До 93 річниці проголошення Самостійної Кубанської Народної Республіки
16 лютого 2011 року в Будинку Центральної Ради (Будинку вчителя) відбулися урочистості з нагоди 93 річниці проголошення Самостійної Кубанської Народної Республіки, які ініціювали й організували Кубанське земляцтво у м. Києві, Українська Всесвітня Координаційна Рада та Громадський інститут історичної пам'яті.

На зборах зачитано й ухвалено звернення до українців Кубані та Президента України яке подаємо нижче

---
Слава Україні! Слава Кубані!

ЗВЕРНЕННЯ

учасників Урочистих зборів Кубанського Земляцтва в м. Києві та Української Всесвітньої Координаційної Ради, за участю громадськості столиці України, присвяченого 93-й річниці утворення Кубанської Народної Республіки, до
Президента України Віктора Януковича

Пане Президенте!
Ми, громадяни України, вихідці з Краснодарського Краю Російської Федерації і ті, хто свого часу жив і працював на Кубані, а також представники української громадськості Києва, яких об’єднує почуття нерозривного зв'язку із єдинокровними братами-кубанцями, звертаємось до Вас у святковий день 93-ї річниці проголошення Кубанської Народної Республіки! 16 лютого 1918 року Законодавча Рада
Кубані проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, а за кілька днів ухвалила рішення про прилучення Кубані на федеративних засадах до України, яка на той час проголосила свою незалежність. Але мрію кубанців – нащадків славетних запорозьких козаків не вдалося здійснити. Навала імперських військ генерала Денікіна, а згодом жорстока різанина, влаштована червоною армією, 1920 року загнала кубанських козаків та українців-іногородніх в «радянську соціалістичну» імперію.

Краснодарський Край (Кубань) входить до складу Російської Федерації на правах однієї з численних «губерній». І саме на Кубані понині проживає найчисельніша в Російській Федерації українська діаспора – фактично майже половина населення Краснодарського Краю є етнічними українцями – нащадками українських козаків і селян, які заселили цю землю у ХVІІІ – ХІХ століттях. Але антиукраїнська політика комуністичної влади СРСР перевершила своєю жорстокістю та цинічністю навіть національну стратегію царської Росії, пригноблюючи й руйнуючи морально й фізично на теренах Кубані все українське.
Показово, коли ще на початку 30-х років минулого століття українські школи, українські бібліотеки, українські самодіяльні гуртки діяли майже в кожній станиці, працювали українські театри, широко розвивалось українське кобзарство, видавалися десятки україномовних газет, то нині у всьому Краснодарському Краї немає ні українських шкіл, ні газет, ні театрів, у бібліотеках – книжок українською мовою!
За вказівкою комуністичної сталінсько-більшовицької Москви голодомор, як геноцид саме проти українського населення, такий же, як і в Україні, було організовано і на Кубані. За таким же сценарієм, як в Україні, у «Чорні дошки» вписували українські станиці Кубані. Їх брали в облоги війська НКВС, вигрібали в козаків і селян усе їстівне – і сотні тисяч українців були приречені на мученицьку смерть. Особливо тяжка доля спіткала українські станиці Уманську та Полтавську – понад три чверті їхнього населення, включно з дітьми було виселено й відправлено в табори й на заслання до Сибіру й на Північ Росії. У спорожнілі хати замість українців поселили тисячі демобілізованих червоноармійців з Ленінградського військового округу та з інших військових частин. Так з’явилися на місці українських назв станиця «Ленинградская» та станиця «Красноармейская».
На жаль, політику українофобства проводить і нинішня влада Російської Федерації. Для Вас, пане Президент, мабуть, не секрет, що саме в цей час, коли ви є главою Української держави, у «братній сусідній» Російській Федерації підіймається нова хвиля цькування багатомільйонної української діаспори. У Москві російські спецслужби «пресують» єдину українську бібліотеку, проводять обшуки й вилучають книги. Верховний суд РФ ліквідував Федеральну національно-культурну автономію українців у Росії. Без будь-яких пояснень закрито Український освітній центр у Москві та багато інших осередків національно-культурного життя української діаспори.
Ми звертаємося до Вас, пане Президенте, глави незалежної Української держави, хто за Конституцією й за моральним обов’язком є гарантом прав і свобод своїх співвітчизників, у тому числі й за кордоном, твердо й рішуче висловити свою принципову позицію проти порушень цих прав і свобод у Росії! Вважаємо, авторитетна заява керівництва України може й повинна виключити з життя такі недружні щодо українців дії політиків Росії, які за словами про дружбу розуміють лише підкорення, асиміляцію й нав’язування українцям так званого «русскаго міра».
Ми прагнемо не горезвісного імперського «русскаго міра», а справжнього, рівноправного й щирого миру та злагоди між росіянами й українцями, між Україною та Російською Федерацією.

Від імені учасників Урочистих Зборів

Голова
Кубанського Земляцтва Анатолій Зубков

Голова
Української Всесвітньої
Координаційної Ради Дмитро Павличко

--------

ЗВЕРНЕННЯ

учасників Урочистих зборів Кубанського Земляцтва в м. Києві
та Української Всесвітньої Координаційної Ради, за участю громадськості столиці України, присвяченого 93-й річниці утворення Кубанської Народної Республіки
до українців Кубані

Браття кубанці!

Ми, громада Кубанського Земляцтва в м. Києві, що об’єднує громадян України, котрі є вихідцями з Краснодарського Краю РФ або тих, що свого часу жили й працювали на Кубані, а також представники громадськості столиці України, які відчувають нерозривний єдинокровний зв'язок із братами-кубанцями, нащадками наших славних козаків-запорожців, вітаємо вас у святковий день 93-ї річниці проголошення Кубанської Народної Республіки!

16 лютого 1918 року Законодавча Рада Кубані проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку. А за кілька днів ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних умовах до України. Цілком закономірно, що сталося це невдовзі після того, як Українська Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки. А вже 22 січня 1919 року на Софіївському майдані Києва було проголошено Акт Злуки УНР зі щойно утвореною Західно-Українською Народною Республікою. Ці історичні події яскраво засвідчили той факт, що українці, хоч і були впродовж кількох століть поділені між різними державами (Польщею, Росією, Австро-Угорщиною, Румунією), завжди відчували свою національну й духовну єдність.

Доля склалася так, що під час громадянської війни більшовики потопили у крові волелюбні прагнення як українців Української Народної Республіки, так і українців-козаків та українців-іногородніх Кубані. Нам усім однаковою мірою довелося випити гірку чашу комуністичного терору. І наддніпрянців, і кубанців так само косив влаштований сталінським режимом молох Голодомору 1932 – 1933 років. І з кубанських козачих станиць, і з українських міст і сіл сотні тисяч патріотів вивозилися в концтабори Сибіру. Безжальним валом пройшла і по Україні, і по Кубані "деукраїнізація" та "русифікація", руйнуючи душу українців. У підсумку в Краснодарському Краї зліквідовано українські школи, позбавлено українських дітей – нащадків українських запорозьких козаків – можливості навчатися рідною мовою. Закрилися українські театри, припинився випуск україномовних газет і книжок. Загалом за роки радянської влади більшість українців Кубані «перелицювано» у росіян…

Проте знаємо: українське життя на Кубані не припинялося і не припиняється. Ще й сьогодні у станицях лунають українські пісні. Славу української пісенної творчості несе по всьому світові Кубанський козачий хор під керівництвом Народного артиста України та Росії Віктора Захарченка. Про силу взаємних щирих почуттів нашої спільності по крові й по духу відчули й козаки відродженого Українського козацтва, які 1992 року пройшли кінним походом з Києва на Кубань, щоб разом із Кубанськими побратимами відзначити 200-річчя переселення Запорозьких (Чорноморських) козаків на Кубань.

Ці почуття єдності й родинного зв’язку нам треба розвивати й поглиблювати й надалі. Адже, хоч ви, українці Кубані, живете в Російській Федерації, а українці Великої України – у своїй, тепер уже незалежній державі, ми всі є однією нацією, нащадками Руси-України, яка має багатотисячолітню історію й, переконані, – вічне й добре майбутнє.

Слава Україні!
Слава Кубані!

Від імені учасників Урочистих Зборів,

Голова
Кубанського Земляцтва Анатолій Зубков

Голова
Української Всесвітньої
Координаційної Ради Дмитро Павличко

МАЙДАН

Категорія: Історія | Переглядів: 670 | Додав: prosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Календар
«  Лютий 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28
Архів записів